Наші квартири, охололі після довгої зими, поволі виштовхують нас назовні. Вони ніби натякають: досить ховатися за стінами, час шукати тепла — фізичного, сонячного і того, що виникає між людьми, які просто мовчки дивляться в один бік. І байдуже, що це сторінки різних книг.
Це не про лекції чи обговорення. Це про момент. Про той стан, коли ти не біжиш із книжкою під пахвою, намагаючись вхопити рядок між трамваєм і справами, а нарешті дозволяєш собі зануритися в неї повністю.
Приходьте дихати книжками. Бо весняне сонце — воно не каже, воно пашить. І найкраще, що можна зробити — це бути частиною цього тривання 